Лисенко Марина

Скільки себе пам’ятаю у нашому домі завжди жили “брати наші менші”: хом’яки (польові та декоративні), папуги, іжаки, кошеня (принесене мною зі смітника), курчата і т.п.

Якось батько приніс з роботи важко травмоване щеня німецької вівчарки (переломи кісток тазу і стегнової кістки), а згодом ще й персидського кота із занедбаною трихофітією. Щеня було вдало проопероване, подальшим доглядом і лікуванням собаки і кота вже займалась я. Так у мене з’явилися пес Кай і кіт Барсик.

В шкільному віці батько (лікар ветеринарної медицини, хірург) почав долучати мене до операцій і лікування домашніх улюбленців, тому рішення вступити до Національного аграрного університету України (факультет ветеринарної медицини) було зрозумілим і очевидним. Після здобуття вищої професійної освіти, пропрацювавши довготривалий час не за фахом (в гуманній медицині), вирішила повернутися до улюбленої справи – рятувати домашніх улюбленців і допомагати їм жити довго і щасливо.

терапевт, лікар стаціонару

Лисенко Леся

терапевт, анестезіолог